(no subject)

[treumer]

© Dimko Dobranich

Знаєш, Ісус ніколи не кидав своїх,
навіть мертвих, не кажучи вже про живих,
Він виводив їх з будь-якого оточення, витягував із любого котла
так що учні казали: «Воістину, дивовижні Твої діла».
Він був Богом блаженних, але не Господом мудаків,
не месією обережних і не пастирем слабаків
(один із апостолів про всяк випадок завжди носив при собі перо –
той, відомий окупаційній адміністрації під погонялом Петро)
Звісно Він знав, що зі стрілки, яку набивають фарисеї та інша колаборантська братва
не вийти живим – це було очевидно, як двічі два.
Та все одно мовив найближчим: «Лишайте вдома свої стволи,
підемо так. Зрештою, ми зробили все, що могли.
Просто пам’ятайте, що навіть коли тебе прицвяхують до хреста
ще до кінця неясно, чия взяла і за ким залишиться висота.
Правда завжди перемагає, хоче хтось цього чи ні.
Головне, щоб особисто ти не відстоявся в стороні».