treumer | (no subject)

Дмитро ЛАЗУТКІН

пора тривка мов імена загиблих
і вздовж кордону – тягнеться трава…
я вигадав тебе на перший видих
на другий – я відчув твої слова

ніхто не знав – де згуба а де зрада
прицілом поєднавшись мов хрестом
листок здригався
зависав
і падав
бездомний пес крутив своїм хвостом

і ця країна що м’яка як глина
і зорі що у темряву течуть...
на пагорбі примарилась дитина
вона прозора і її не вб’ють

все знаючи – розділиш дні і ночі
навпомацки ітимеш – крок у крок…
ти обіцяв я вірив
Авва Отче
лови мене на зламаний гачок
я – твоя риба
я – за течією
в сивому тумані край доріг
вимолююся правдою твоєю
і витікаю цівкою з-під ніг
але такі липкі тепер світанки
така непевна між краплин хода
що ранами вимірюються ранки
що кров’ю напивається вода

і щось таке беззахисне між нами
звивається в осінню каламуть
і тіні сновигають блокпостами
закурюють і мовчки далі йдуть