(no subject)

[treumer]

© Dimko Dobranich

Того року Пасха співпала з травневими,
тому віруючі, єретики й атеїсти
святкували разом, ніби зима зробила їхні протиріччя не такими суттєвими,
поєднавши всіх на спільній шашличній трапезі у передмістях.

Незважаючи на вихідні, лікарі так само смертю долали смерть
у прифронтових ФАПах та військових шпиталях,
але їхні дива переважно ставали надбаннями не широких мас, а профільних міністерств.
Ну і ще родин тих, кого вони витягали
з того світу.

Того року бачили, як Ісус з’являвся в наших окопах,
ходив поміж солдатами, заводив розмови, наче вервицю перебирав патрони,
казав, що треба посидіти ще може трохи
та й вже починати виходити на береги Дону.

І перше травневе сонце осідало на вицвілих одностроях,
прогрівало вантажівки, танки і кулемети,
підсвічувало із середини церкви, даючи кожному трохи покою.

І люди вітали одне одного, пригощаючи крашанками і сигаретами.