(no subject)

[treumer]

Сергій Жадан

І вже віднині стільки здивування
між ліриками і мандрівниками.
Зими тверде армійське скандування
прокочується над материками.

Ці побережжя, навчені терпіти,
пов’язані законами й казками,
і затонулих моряків підводні квіти,
що розпускаються сумними пелюстками.

Початок слова і початок світла.
Ще ляже тінь на кожну із віконниць.
Лаштує військо ретязі і сідла,
приймає смерть за вірність і законність.

Тепло домівки і дорожня постіль,
осяяння, застуди і стигмати –
історії, яких я маю вдосталь,
аби відважно перезимувати.

Про перебіжчиків і психопатів,
про пізню осінь – вічну лютеранку.
Усе ще зміниться до перших снігопадів.
Та що там – все ще зміниться до ранку.

І те, що знав, усе, і те,що, врешті, вивчив.
Сигнали, застороги і завади.
З’являється зима,як книга віршів,
яку ніхто не буде видавати.