![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
У шановного Kerbasi потягнув цікаве:
Оригинал взят у![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
kerbasi в Про програму Комуністичної партії України
Оригинал взят у
kerbasi в Про програму Комуністичної партії УкраїниАналізувати економічний блок програми комуністів немає сенсу, оскільки все в ній зведене до формули «державний контроль + популізм». Але є і програмі комуністів дещо, що відрізняє її від інших популістів-державників на кшталт ВОС. Процитую:
«Компартія враховує, що поки панує приватна власність на основні засоби і знаряддя виробництва, на землю і сировину, доти зберігається економічна основа капіталізму. Скасування приватної власності на засоби виробництва – неодмінна умова повної перемоги соціалізму».
Тобто комуністи не зробили ніяких висновків зі свого невдалого господарювання, коли були при владі, і продовжують наполягати на скасуванні приватної власності. Молодим читачам слід пояснити, що знаряддям виробництва є все, на чому можна заробляти гроші. Отже, ваш приватний комп’ютер, комунікатор, автомобіль, копіювальний апарат, сканер також можуть бути знаряддями виробництва. Наприклад, в СРСР не заборонялося володіти приватними авто, але за «ізвоз» було передбачене покарання, як і за всі інші «незаконні промисли» та «підприємництво». Дозволялися тільки кустарні промисли. Пам’ятаю у моє дитинство по району ходив старий каліка зі знаряддям для точіння ножів, а ще парубок у стилі під хіпі в будинку напроти тримав ятку, де виробляв ремені з написами «Союз – Аполлон» та футболки з трафаретними малюнками: вершником з написом RODEO. Хтось чинив взуття, хтось давав приватні уроки гри на фортепіано. Ось власне і все підприємництво, що було дозволене до приходу до влади Горбачова. А що власне можна виробляти без приватної власності та свободи використання засобів виробництва?
Ось повернення до такого світлого минулого пропонують комуністи. Звісно, зараз вони б дещо розширили перелік дозволених видів підприємництва, але це не змінило б самої сутності їхнього так званого соціалізму: поза державним сектором є місце тільки дрібним кустарям.
Власне програма й обіцяє: «Набудуть розвитку всі форми суспільної власності – загальнонародна, колективна (групова), особиста (індивідуальна)».
Нагадаю, що за часів СРСР загальнонародна власність це був евфемізм для державної, колективна – це колгоспна та кооперативна, при чому кооперативна у формі житлових та гаражних кооперативів, а також так званої споживчої кооперації, яка ще за часів Сталіна фактично втратила свою кооперативну сутність і перетворилася на заповідник для економічних зловживань, а особиста – це і є власність, яку за певних умов вам дозволять використати для заробітку, але це аж ніяк не верстат, не поліграфічна машина, не автобус і не вантажівка.
Є у програмі і натяк на те, як комуністи збираються позбавити вас таких потенційних знарядь виробництва, як, наприклад, комп’ютери, оргтехніка та комунікатори:
« Визначальним у цьому процесі [скасування власності і переходу до соціалізму - Кербасі] буде всебічний розвиток продуктивних сил, покладення в основу основ у безпосередньому процесі виробництва розумової праці, інтелектуалізація праці фізичної. А це у свою чергу істотно впливатиме на виробничі відносини, передусім на відносини власності. На всі її елементи – володіння, користування, розпорядження – поступово поширюватиметься суспільний характер, що сприятиме подоланню відчуження людей від власності, управління виробництвом».
Насправді відчуження означає, що у вас є те, чого немає в інших, тобто існує не справедливість, яку слід подолати саме у напрямку позбавлення власності вас, а суспільний характер означає, що фактичний контроль і право власності на ваші комп’ютери матиме держава, а ви будете відповідальним розпорядником, який на кожний свій крок потребуватиме ліцензій та дозволів.
Є ще один важливий момент, який саме й доводить, що все це в комуністів серйозно, а не перебільшення старого антикомуніста Кербасі. Процитую:
«Це завдання [скасування приватної власності і переходу до соціалізму], як і подолання економічної багатоукладності перехідного суспільства, вирішуватиметься в міру визрівання необхідних для цього об’єктивних передумов, шляхами, що відповідатимуть конкретній обстановці».
Ключовим у цьому положенні є малопомітне і невідоме сучасним українцям слово «багатоукладність». Зрозуміти, що мають на увазі комуністи, допомагає стаття В.І. Леніна «Про продовольчий податок», де він значною мірою переповів та розширив свою брошури 1918 року "Главная задача наших дней. - О "левом"ребячестве и о мелко-буржуазности". Він там і пояснив, що під багатоукладністю терміном мається на увазі. Цитую мовою оригіналу:
«…каковы же именно элементы различных общественно-экономических укладов, имеющиеся на-лицо в России. А в этом весь гвоздь вопроса.
Перечислим эти элементы:
1) патриархальное, т.-е. в значительной степени натуральное,крестьянское хозяйство;
2) мелкое товарное производство (сюда относится большинство крестьян из тех, кто продает хлеб);
3) частно-хозяйственный капитализм;
4) государственный капиталилизм;
5) социализм».
Під державним капіталізмом Ленін переважно мав на увазі державні монополії (напр. хлібна монополія), підконтрольних державі підприємців та кооператорів. При чому він у статті підкреслює, що фактично дрібні буржуа, до яких він зараховує також селян, є більшими ворогами соціалізму, ніж державний капіталізм:
«Ясное дело, что в мелко-крестьянской среде преобладает, и не может не преобладать,мелко-буржуазная стихия: большинство, и громадное большинство,земледельцев - мелкие товарные производители. Оболочку государственного капитализма (хлебная монополия, подконтрольные предприниматели и торговцы, буржуазные кооператоры) разрывают у нас то здесь, то там спекулянты, и главным предметом спекуляции является хлеб».
і також:
«Мелкий буржуа имеет запас деньжонок, несколько тысяч,накопленных "правдами" и, особенно, неправдами во время войны. Таков экономический тип, характерный как основа спекуляции и частно-хозяйственного капитализма. Деньги, это - свидетельство на получение общественного богатства, и многомиллионный слой мелких собственников, крепко держа это свидетельство, прячет его от"государства", ни в какой социализм и коммунизм не веря, "отсиживаясь"от пролетарской бури. Либо мы подчиним своему контролю и учету этого мелкого буржуа (мы сможем это сделать, если сорганизуем бедноту, т.-е.большинство населения или полупролетариев, вокруг сознательного пролетарского авангарда), либо он скинет нашу, рабочую, власть неизбежно и неминуемо, как скидывали революцию Наполеоны и Кавеньяки,именно на этой мелко-собственнической почве и произрастающие. Так стоит вопрос. Только так стоит вопрос».
І ще:
«Государственный капитализм экономически несравненно выше, чем наша теперешняя экономика, это - во-первых.
Во-вторых, в нем нет для Советской власти ничего страшного, ибо советское государство есть государство, в котором обеспечена власть рабочих и бедноты».
Отже, капіталіст, який зливається з державним апаратом, державно-монополістичний капіталізм є кращим за економіку вільних виробників та торгівців, тому що для переходу до соціалізму достатньо поставити його під «пролетарський контроль», тобто фактично державу повинна очолити комуністична номенклатура і просто змінити вивіску.
Ця стаття Леніна, яку я раджу всім, хто цікавиться політикою та політичною історією, прочитати від початку до кінця, пояснює всі наступні процеси в СРСР: індустріалізацію, репресії держапарату та партійців початкового періоду, голоди-голодомори. Сталін не викривив вчення Леніна. Він втілив його у життя.
Програма КПУ:
http://www.kpu.ua/programmakpu/
Стаття Леніна «Про продовольчий податок»:
http://www.marxists.org/russkij/lenin/works/lenin001.htm
І також ця стаття пояснює наміри сучасних комуністів. Так, їм ближчі Коломойський, Ахмєтов, Пінчук та інші олігархи, Партія регіонів в цілому, бо вони формують державно-монополістичний капіталізм. Комуністи сподіваються у майбутньому скористатися обставинами, щоб стати на чолі цієї системи.
«Компартія враховує, що поки панує приватна власність на основні засоби і знаряддя виробництва, на землю і сировину, доти зберігається економічна основа капіталізму. Скасування приватної власності на засоби виробництва – неодмінна умова повної перемоги соціалізму».
Тобто комуністи не зробили ніяких висновків зі свого невдалого господарювання, коли були при владі, і продовжують наполягати на скасуванні приватної власності. Молодим читачам слід пояснити, що знаряддям виробництва є все, на чому можна заробляти гроші. Отже, ваш приватний комп’ютер, комунікатор, автомобіль, копіювальний апарат, сканер також можуть бути знаряддями виробництва. Наприклад, в СРСР не заборонялося володіти приватними авто, але за «ізвоз» було передбачене покарання, як і за всі інші «незаконні промисли» та «підприємництво». Дозволялися тільки кустарні промисли. Пам’ятаю у моє дитинство по району ходив старий каліка зі знаряддям для точіння ножів, а ще парубок у стилі під хіпі в будинку напроти тримав ятку, де виробляв ремені з написами «Союз – Аполлон» та футболки з трафаретними малюнками: вершником з написом RODEO. Хтось чинив взуття, хтось давав приватні уроки гри на фортепіано. Ось власне і все підприємництво, що було дозволене до приходу до влади Горбачова. А що власне можна виробляти без приватної власності та свободи використання засобів виробництва?
Ось повернення до такого світлого минулого пропонують комуністи. Звісно, зараз вони б дещо розширили перелік дозволених видів підприємництва, але це не змінило б самої сутності їхнього так званого соціалізму: поза державним сектором є місце тільки дрібним кустарям.
Власне програма й обіцяє: «Набудуть розвитку всі форми суспільної власності – загальнонародна, колективна (групова), особиста (індивідуальна)».
Нагадаю, що за часів СРСР загальнонародна власність це був евфемізм для державної, колективна – це колгоспна та кооперативна, при чому кооперативна у формі житлових та гаражних кооперативів, а також так званої споживчої кооперації, яка ще за часів Сталіна фактично втратила свою кооперативну сутність і перетворилася на заповідник для економічних зловживань, а особиста – це і є власність, яку за певних умов вам дозволять використати для заробітку, але це аж ніяк не верстат, не поліграфічна машина, не автобус і не вантажівка.
Є у програмі і натяк на те, як комуністи збираються позбавити вас таких потенційних знарядь виробництва, як, наприклад, комп’ютери, оргтехніка та комунікатори:
« Визначальним у цьому процесі [скасування власності і переходу до соціалізму - Кербасі] буде всебічний розвиток продуктивних сил, покладення в основу основ у безпосередньому процесі виробництва розумової праці, інтелектуалізація праці фізичної. А це у свою чергу істотно впливатиме на виробничі відносини, передусім на відносини власності. На всі її елементи – володіння, користування, розпорядження – поступово поширюватиметься суспільний характер, що сприятиме подоланню відчуження людей від власності, управління виробництвом».
Насправді відчуження означає, що у вас є те, чого немає в інших, тобто існує не справедливість, яку слід подолати саме у напрямку позбавлення власності вас, а суспільний характер означає, що фактичний контроль і право власності на ваші комп’ютери матиме держава, а ви будете відповідальним розпорядником, який на кожний свій крок потребуватиме ліцензій та дозволів.
Є ще один важливий момент, який саме й доводить, що все це в комуністів серйозно, а не перебільшення старого антикомуніста Кербасі. Процитую:
«Це завдання [скасування приватної власності і переходу до соціалізму], як і подолання економічної багатоукладності перехідного суспільства, вирішуватиметься в міру визрівання необхідних для цього об’єктивних передумов, шляхами, що відповідатимуть конкретній обстановці».
Ключовим у цьому положенні є малопомітне і невідоме сучасним українцям слово «багатоукладність». Зрозуміти, що мають на увазі комуністи, допомагає стаття В.І. Леніна «Про продовольчий податок», де він значною мірою переповів та розширив свою брошури 1918 року "Главная задача наших дней. - О "левом"ребячестве и о мелко-буржуазности". Він там і пояснив, що під багатоукладністю терміном мається на увазі. Цитую мовою оригіналу:
«…каковы же именно элементы различных общественно-экономических укладов, имеющиеся на-лицо в России. А в этом весь гвоздь вопроса.
Перечислим эти элементы:
1) патриархальное, т.-е. в значительной степени натуральное,крестьянское хозяйство;
2) мелкое товарное производство (сюда относится большинство крестьян из тех, кто продает хлеб);
3) частно-хозяйственный капитализм;
4) государственный капиталилизм;
5) социализм».
Під державним капіталізмом Ленін переважно мав на увазі державні монополії (напр. хлібна монополія), підконтрольних державі підприємців та кооператорів. При чому він у статті підкреслює, що фактично дрібні буржуа, до яких він зараховує також селян, є більшими ворогами соціалізму, ніж державний капіталізм:
«Ясное дело, что в мелко-крестьянской среде преобладает, и не может не преобладать,мелко-буржуазная стихия: большинство, и громадное большинство,земледельцев - мелкие товарные производители. Оболочку государственного капитализма (хлебная монополия, подконтрольные предприниматели и торговцы, буржуазные кооператоры) разрывают у нас то здесь, то там спекулянты, и главным предметом спекуляции является хлеб».
і також:
«Мелкий буржуа имеет запас деньжонок, несколько тысяч,накопленных "правдами" и, особенно, неправдами во время войны. Таков экономический тип, характерный как основа спекуляции и частно-хозяйственного капитализма. Деньги, это - свидетельство на получение общественного богатства, и многомиллионный слой мелких собственников, крепко держа это свидетельство, прячет его от"государства", ни в какой социализм и коммунизм не веря, "отсиживаясь"от пролетарской бури. Либо мы подчиним своему контролю и учету этого мелкого буржуа (мы сможем это сделать, если сорганизуем бедноту, т.-е.большинство населения или полупролетариев, вокруг сознательного пролетарского авангарда), либо он скинет нашу, рабочую, власть неизбежно и неминуемо, как скидывали революцию Наполеоны и Кавеньяки,именно на этой мелко-собственнической почве и произрастающие. Так стоит вопрос. Только так стоит вопрос».
І ще:
«Государственный капитализм экономически несравненно выше, чем наша теперешняя экономика, это - во-первых.
Во-вторых, в нем нет для Советской власти ничего страшного, ибо советское государство есть государство, в котором обеспечена власть рабочих и бедноты».
Отже, капіталіст, який зливається з державним апаратом, державно-монополістичний капіталізм є кращим за економіку вільних виробників та торгівців, тому що для переходу до соціалізму достатньо поставити його під «пролетарський контроль», тобто фактично державу повинна очолити комуністична номенклатура і просто змінити вивіску.
Ця стаття Леніна, яку я раджу всім, хто цікавиться політикою та політичною історією, прочитати від початку до кінця, пояснює всі наступні процеси в СРСР: індустріалізацію, репресії держапарату та партійців початкового періоду, голоди-голодомори. Сталін не викривив вчення Леніна. Він втілив його у життя.
Програма КПУ:
http://www.kpu.ua/programmakpu/
Стаття Леніна «Про продовольчий податок»:
http://www.marxists.org/russkij/lenin/works/lenin001.htm
І також ця стаття пояснює наміри сучасних комуністів. Так, їм ближчі Коломойський, Ахмєтов, Пінчук та інші олігархи, Партія регіонів в цілому, бо вони формують державно-монополістичний капіталізм. Комуністи сподіваються у майбутньому скористатися обставинами, щоб стати на чолі цієї системи.
Tags: