(no subject)

[treumer]

Сергій Жадан

Тому що кожна дорога - це наші радість і втома,
Тому що кожна зупинка - це наші тиша й самотність,
Тому що ми завжди знаємо, хто нас чекає вдома,
Знаємо, що таке відданість і що таке незворотність.

Кожному з нас буде що розповісти по смерті,
Хоча жоден із нас не вірить в її можливість.
Небо нам нагріває наші куртки подерті.
Я маю серце - і саме тому розумію його важливість.

Я маю голос - і саме тому вмію порозумітись,
І ця дорога насправді може бути легкою,
Бо над нею завжди висить теплий місяць,
І його завжди можна торкнутись рукою.

І тому ми будуємо цю дорогу з тиші та глею,
Протягуємо її, ніби нитку, лишаємо за собою,
Між голосом і мовчанням, між небесами й землею,
Між темрявою і світлом, між забуттям і любов'ю.