(no subject)

[treumer]

Марина Пономаренко

Слухай. Ця історія більше про той світ, але й трохи про наш.
Жив собі був поет. Не просто поет, а як водиться, ще й алкаш
Слухав голосно музику, тримав шолудивого пса
Коли напивався, то йшов на балкон і кричав на небеса
Він кричав:
"Що ти хочеш від мене, навіщо в моїй голові стільки слів?!"
Сусіди йому викликали під настрій поліцію чи лікарів
Поет мав купу коханок. Здається, було їх чотири чи може п'ять
А ще - поет писав свої вірші, від яких хотілось літать
Ті вірші були такі, знаєш, що їх читаєш - і ніби в кімнату заходить бог
Йому казали: "Чувак, ти геній!"
Він говорив: "Та пох"
Коли він писав свої вірші, його ніби гризла люта зграя химер
Можливо, від їхніх укусів він і помер

І ось він стоїть десь на тому світі, навколо - якісь бур'яни
Він думає: "Ну, де ангели, де чорти, де всі вони?
І взагалі, що це таке - це пекло чи все-таки рай?"
Раптом із неба лунає голос. І голос цей каже: "Копай!"
"Де копать?" - Уточнив поет.
"Ну, звідси копай і по горизонт.
Посадимо бурячки. А то тут виріс якийсь осот"
І поет копає. І жодних віршів, жодних слів і жодних химер
Думає тільки: "Спека яка, капець. Краще би я умер
А, я ж і так умер, і таки я потрапив у пекло за всі гріхи"
Коли він так думає, чути, як зверху хтось каже: "Хм, хи-хи"

А потім надходить вечір, сідає сонце, тьохкають солов'ї
Поет лягає на перекопану землю і так він любить її
Його поливає дощ, теплий і літній, над вухом ніжно шуршить
Поет собі думає: "Це краще за все, що я чув. Це краще за всі вірші
Таки я потрапив у рай! Невже я життя прожив без гріха?"
Коли він так думає, то зверху хтось каже: "Хм, ха-ха!"
І поки поет копає, химери його тихо сплять
І тільки коханки його перечитують вірші.
Усі чотири коханки.
Чи може п'ять.