Сергій Жадан
Ліс сухий і серйозний,
мов шафа зі словниками.
Осінь - це як мовчання між жінкою та чоловіками.
Хто кого перемовчить, хто кого перечекає.
Тиша ходить горбами, мов смерть із помічниками.
Хто кого переслухає, хто кого переговорить.
Тиша понад горбами сплітається з тишею береговою.
Хто тепер виплітатиме це горішнє мовчання.
Осінь - це як зачинена на ніч вівчарня.
Ліси у вересні схожі на речитативи,
позбавлені логіки, позбавлені альтернативи.
Схожі на замовляння від безсоння, від забування.
Осінь - це ніби розмова близьких людей.
Перша.
Або остання.
Осінь - це наче вигук про те, що тішить.
Довге переплітання світла, переплітання тиші,
переміщення сонця в небесній поверхні.
Горіхи у вересні такі чорні, химерні.
Хто тепер переповість, хто перепише.
Осінь - це ніби любов.
Щоправда, стається частіше.
Вересень - це як схованка. Це як скриня.
Це як літня мовчанка.
Така сама.
Тільки осіння.
Це ніби заговорювання безсоння.
Ніби тебе витворює ця безодня.
Ніби ім'я твоє вписують до протоколу.
Ніби ідеш від неї назавжди.
Але ходиш по колу.
Ліс сухий і серйозний,
мов шафа зі словниками.
Осінь - це як мовчання між жінкою та чоловіками.
Хто кого перемовчить, хто кого перечекає.
Тиша ходить горбами, мов смерть із помічниками.
Хто кого переслухає, хто кого переговорить.
Тиша понад горбами сплітається з тишею береговою.
Хто тепер виплітатиме це горішнє мовчання.
Осінь - це як зачинена на ніч вівчарня.
Ліси у вересні схожі на речитативи,
позбавлені логіки, позбавлені альтернативи.
Схожі на замовляння від безсоння, від забування.
Осінь - це ніби розмова близьких людей.
Перша.
Або остання.
Осінь - це наче вигук про те, що тішить.
Довге переплітання світла, переплітання тиші,
переміщення сонця в небесній поверхні.
Горіхи у вересні такі чорні, химерні.
Хто тепер переповість, хто перепише.
Осінь - це ніби любов.
Щоправда, стається частіше.
Вересень - це як схованка. Це як скриня.
Це як літня мовчанка.
Така сама.
Тільки осіння.
Це ніби заговорювання безсоння.
Ніби тебе витворює ця безодня.
Ніби ім'я твоє вписують до протоколу.
Ніби ідеш від неї назавжди.
Але ходиш по колу.