(no subject)

[treumer]

Євген Маланюк

Окоп сливе пустий. Так мало нас зосталось —
Закляклий кулемет і скількись там рушниць.
Чотар лежить в крові. Юркові відірвало
Правицю, а Петро від вчора стогне ниць.

За бруствером мовчить розстріляная тиша.
Зрадливо пахне хлор — то спогад і натяк.
Лиш зрідка десь гукне і ось уже задише
І важко вибухне. Й озветься стріл: так-так.

Перервано зв’язок. Та й що ж тут доносити?
Зміняти — нікому. Санітарів чортма.
Контужена рука цигарку крутить. Вітер
Передранковий знявсь, і опадає тьма.

О шостій знов почнуть. Твоя черга на чати.
За старшого — Гудзій. Перелічить живих.
Ну, сотне, веселіш! Глядіть — не підкачати!
Десь запасний замок…Одіб’ємо і цих!